Історія виникнення МИхайлюцької школи

Історія розвитку освіти в селі Михайлючка починається з другої половини ХІХ ст. і тісно пов’язана з поселеннями німецьких колоністів. Саме вони принесли в край не тільки власні знаряддя праці, технології обробітку землі, звичаї, а й освітні традиції. Німецькі переселенці були першими, хто розбудував мережу освітніх закладів у нашій місцевості.

Як свідчить «Памятная книга народных училищ Волынской губернии на 1909-1910гг.» по Хролинській волості під рубрикою «Иноверческие начальные школы в немецких колониях » в другій половині ХІХ ст. у нас вже працювало дві школи лютеранських общин:

1. Рисоватське училище. Відкрите в 1860 році, розміщене в приватному будинку, на його утримання відпускається 65 руб. Навчалось 24 хлопчиків і 14 дівчаток. Вчитель Георгій Готлібович Фрідріх отримував платню 65 руб. При школі 5 дес. землі.

2. Михайлюцьке училище. Відкрите в 1885 році, розміщене в приватному будинку, на утримання відпускається 60 руб. Навчалося 30 хлопчиків і 17 дівчаток. Вчитель Рудольф Шульц. При школі 5 дес. землі.

Характерними рисами таких шкіл були: обов’язковість навчання для усіх дітей; керівництво школою з боку пастора; тісний зв’язок школи з громадою, яка утримувала її своїм коштом. Протестантськігромадивважалишколуоднимізнайдієвішихзасобіввихованнямолоді, увага приділялась вивченню Біблії, історії церкви, інших богословських дисциплін. Окремих шкільних приміщень не існувало, тому школи відкривалися в приватних будинках. Пошукомпедагогазаймаласягромада. У школахколоністівтривалий часнебулоєдинихнавчальнихпрограм. Кожнийучительразомізгромадоюсамостійновизначавнавчальніпредмети, щовивчалисяучнями.

Школи національних меншин були ліквідовані в середині 20 років ХХ ст. під гаслом виправлення націоналістичних відхилень.

У 1918 році відкривається державна початкова школа. Розмістили її в сільській хаті. Працював один вчитель (прізвище не встановлено) з двома класами - комплектами.

Приміщення маленьке, тому частина сільських дітей ходила до Цмівської та Дерманської (Дубіївська) шкіл. Спочатку вона утримувалася на кошти сільської громади. Була укладена угода, за якою батьки зобов’язувалися утримувати вчителя, купувати інвентар, підручники, забезпечувати поточний ремонт тощо. З кінця 20-тих років школа поступово переводиться на утримання держбюджету.

Населення навколишніх сіл зростало. В 1933 році відділ народної освіти Шепетівського окружкому видає розпорядження про початок будівництва школи в селі, залучаючи зусилля держави, місцевих колгоспів ім. Рози Люксембург,ім. Карла Марксата Майдан – Вильського заводу вогнетривів.

Михайлюцька семирічна школа розпочала працювати 1 вересня 1935 року. Приміщення дерев’яне, класні кімнати просторі та світлі. На коридорі у великих діжках росли фікуси. Підлога вкрита доріжкою. Приміщення для бібліотеки було відсутнє, тому бібліотечний фонд зберігався у двох книжкових шафах. Зате був просторий актовий зал, з дерев’яною сценою. Навколо школи упорядкували десять клумб, а поряд на 0,15га посаджено великий фруктовий сад. 128 учнів навчало 11 вчителів. Деякі вчителі перейшли з Дерманської школи. На той час в школі працює такий вчительський колектив: Куц Нікон Андрійович - директор школи, Ніщук Михайло Філімонович- завуч, Соловйова Марія Павлівна, Ніщук Марія Андріївна, Кошиль Юхим Трохимович, Мудрак МеркурійМихайлович, Швець Анрій Корнійович, Вейнер Євгенія Яківна, Якимчук Йон Андрійович, Кузьомко (ім’я, по батькові не встановлено). Серед вчителів був Крейтер

Альберт Федорович – один з німецьких колоністів, який до 20-тих років був кістер німецької кірхи (настоятель церкви). 17 жовтня 1937 року він бувзаарештованийНКВД.У фондах Хмельницького Державного архівузберігаютьсяматеріали кримінальної справи за номером № 17666. В якій є анкета та протокол допиту. Крейтер Альберт Федорович був розстріляний11.12.1937 року. Місце виконання вироку і поховання невідомі. Його дружину і трьох дітей було вислано до Кокчетавської області. Згідно з постановою «Про реабілітацію» від 14.03.1964 року Крейтер А. Ф. був посмертно реабілітований.

Оскільки в школі навчалися учні з сусідніх сіл та діти сироти, колгосп ім. Рози Люксембург виділив сільський будинок під інтернат.

В позаурочний час діти займалися в гуртках, яких було багато: співочий, спортивної гімнастики, струнний, танцювальний. Учасники художньої самодіяльності в 1939 році зайняли перше місце в районі. Їхній виступ в області теж був найкращим. Учні Головчук Іван та Мазяр Ніна були нагороджені грошовими преміями та подарунками.

Вже з 1938 року школа стає десятирічкою. Перший випуск 10 класу відбувся 21 червня 1941року. Випустилось 8 учнів, серед них перший медаліст Михайлюцької школи Претецький Дмитро Дмитрович. Наступного дня була війна…

У перші дні війни директор школи Куц Н.А. та завуч Ніщук М.Ф. з родинами вирішили пробиратися на Схід. До них приєднався і Претецький Д. Пройшовши невеликий відрізок шляху, вчителі відсилають випускника назад в село з важливим дорученням - знищити класні журнали школи, в яких відмічено національність учнів та вказано, хто з учнів був комсомольцем. Дмитро на своєму велосипеді приїхав в село поночі. Розбудив шкільного сторожа і з ним ліквідував класні журнали та документи, в яких зазначалися національність жителів села. Після цього Претецький Д. на своєму велосипеді добрався до родини в Московську область. Подорож продовжувалася три місяці.

У серпні 1941р. в селі з’явилися фашисти. Це було два десятки німців на мотоциклах. Вони розвішали листівки з вказівками про новий порядок та наказом про знищення всіх книг. Вчитель Швець А.К. з Ходзінським Л.Б. тієї ж ночі прокралися до приміщення школи, відібрали декілька десятків книг, обгорнули їх мішковиною і закопали в шкільному саду.

В роки окупації в селі стояв полк мадяр. Учнівські меблі, навчальне приладдя, книги з бібліотеки були знищені. Протягом окупації школа стояла пусткою.

14 січня 1944 року село Михайлючка було звільнено. З 17 січня в школі розміщується госпіталь, військовий комісаріат та редакція газети „Сталінська правда”. В цей час велися запеклі бої за станцію Шепетівка. Працівники газети отримали завдання надрукувати уривки роману „Як гартувалася сталь” Миколи Островського. Для пошуку книги звернулися до населення. Ось тоді Швець Андрій Корнійович вирішив відкопати свій скарб. За довгий час багато книг були пошкоджені, але саме роман Островського зберігся. Другого дня в газеті було надруковано уривки з роману, в яких розповідалося про бої за Шепетівку в роки громадянської війни. Це підсилило дух бійців, додало їм сили і віри в перемогу.

Лише після остаточного звільнення Шетівського району, коли фронт пішов на Захід, в Михайлючці налагоджується мирне життя. Всі жителі навколишніх сіл взялися за ремонт шкільного приміщення. Зносили столи, лавки, книги. Вже на початку березня почалося навчання в семи класах. Перший наказ по Михайлюцькій семирічній школі написано 10 березня 1944 року про укомплектування класів учнями. За одну парту сіли малі діти і ті хто переріс шкільний вік. Педагогічний колектив складався з 8 вчителів, директором школи призначино Швеця А.К. З 1 по 7 клас навчалося 78 учнів.

У травні 1948 року відбувся перший випуск сьомого класу, а вже 1 вересня 1948 року в школу було набрано 370 учнів. Навчання розпочинається о 8.30 і проходить у дві зміни. За літо 1948 року до приміщення школи добудовують невелику кімнату, в якій розміщують шкільну бібліотеку, в жовтні проходить акція по укомплектуванню фонду бібліотеки. Діти приносили особисті книги та купували нові. Також в жовтні 1948 року проходить перепис підлітків, які не закінчили курс навчання за 7 класів. Встановлено, що 48 дітей не здобули цієї освіти, тому з листопада організовується вечірня школа.

Також в 1948 році колектив школи за підтримки колгоспу ім. Рози Люксембург придбав пару коней, які використовували на потреби школи та колективу: обробляли присадибні ділянки, здійснювали поїздки до району. Догляд за тваринами був колективний. За відповідну плату, коней використовували і місцеві жителі. Кошти надходили на рахунок школи. Утримання коней продовжувалося до кінці 70-тих років.

Відповідно до постанови Ради Міністрів від 20 лютого 1949 року, на основі рішення Кам’янець-Подільської обласної ради депутатів трудящих від 5 березня 1949р. та згідно з наказом №12 по Шепетівському РВНО від 10.03. 1949 р «Про зміни в мережі шкіл області» Михайлюцьку семирічну школу реорганізовують в десятирічну, відкривши «8», «9», «10» класи. З цього часу в старших класах навчаються учні навколишніх сіл: Червоний Цвіт, Савичі, Броники, Городнявка, Рилівка, Синігів, Дубіївка, Заморочення, Майдан-Лабунь, Конотіп, Цмівка, Судимонт, Хмелівка. Вечірня школа стає школою робітничої молоді.

З жовтня 1949 року Ніщук М.Ф. – завуча школи було призначено позаштатним.

З вересня 1949року критично не вистачає класних кімнат. Просторий актовий зал переробляють під клас. Постає питання про розширення приміщення школи. У вересні 1949року Шепетівським РВНО прийнято рішення про будівництво ще двох приміщень - для початкових класів та шкільного інтернату (для дітей з інших сіл).

Весною 1952 року директор школи Тимко В.А. розпочав роботу по створенню шкільної дослідницької ділянки. Силами учнів було розроблено 0,1 га землі, для вирощування сільськогосподарської продукції, яку використовували для харчування школярів в шкільному інтернаті.

В 1962 році відбувається реорганізація народної світи, в Михайлюцькій школі запроваджується 11-річка. Випуск 11 класу відбувся в 1963 році.

У 1983 році директор школи Штен Валентина Прокопівна ініціює будівництво нового приміщення. Згідно з рішенням Шепетівської районної ради в квітні 1985 року розпочинається зведення двоповерхової школи. Фінансування відбувалося за рахунок держави - 40% та за рахунок місцевого колгоспу «Україна» - 60%. На той час головою колгоспу був Лаврук Микола Іванович, який всебічно сприяв будівництву.

Під будівельний майданчик, нажаль, було вирубано окрасу школи - фруктовий сад, посаджений вчителями в 30-их роках. Будівництво, що велося авральними методами, закінчилось в 1987 році до 70 річниці Жовтневої революції. Колектив школи на чолі з директором Мануїловим Миколою Анатолійовичем протягом наступних років приклав великі зусилля для ліквідації недоліків. В зв’язку з тим, що проект приміщення – це дев’ятирічна школа, з перших днів постало питання класних кімнат. Наступні роки проходила внутрішня реконструкція та будівельні роботи. Згідно з тогочасних вимог було створено потужну матеріально-технічну базу для здійснення професійного навчання. Школа готувала спеціалістів для агропромислового комплексу. Учні отримували кваліфікацію трактористів-машиністів та водіїв категорії «Б», «С»

Старе приміщення школи було розібране. Під час цієї роботи на горищі було знайдено скарб - 10 тисяч „катеринками” та Біблію на німецькій мові. Можливо це були речі розстріляного вчителя Крейтера А.Ф.

В 2005 році відзначалося 70 річчя з дня відкриття школи, та 145 річницю заснування першого навчального закладу. На це свято приїхали випускники різних років, вчителі-пенсіонери та перший медаліст Претецький Д.

Вчителі Михайлюцької ЗОШ І-ІІІ ст. нагородженні державними нагородами

Дериктори Михайлюцької ЗОШ